Мені здавалося, що тут на небі ми ніколи не страждатимемо від негоди, подібно до людей там знизу.

І тут я побачив як з хмари струменів фонтан.

- Це шторм там внизу. - Пояснили мені.

Я побіг до свого дому. Навколо були груди розламаного бетону.

Шторм сколихнув хмару, на якій стояло наше місто.

Я розшукав голову кооперативу — сідого дідка.

- Чи готові ви допомогти місту?

- Що сталося з моїми рідними. - Спитав я. Але вже знав, що сталася халепа.