Страшніше за зброю на краю ліжка лежало…

Розпливчастими очима

читав я у світлі свічки на білому папері чорне «прощавай».

І моє серце гулко запхикало бродячими сльозами від цього слова.

Тоді срібний місяць,

коло мовчання,

відкрив мені тенета Бога.