Запах шашлику приємно лоскотав ніздрі, терпкий глінтвейн зігрівав усе всередині, різнобарвна карусель кружляла миготливими ліхтариками, діти разом із батьками щільним неквапним натовпом снували від однієї крамниці з різнобарвними дрібничками до іншої. Весела американська різдвяна музика розтікалася так само тепло по нутру як і червоне вино з прянощами, а біля Софіївської площі артисти готувалися до вечірньої шоу-програми.

Лише поодинокі люди цього святкового післяноворічного дня стояли біля стіни Михайлівсього собору й розглядали фотографії, зображені там, - обличчя воїнів, які загинули на сході. Навряд чи хтось роздивлятиметься ті фотографії знічев’я. Мабуть ці люди - переважно старигані - вишукують на цій величезній стіні своїх дітей, родичів. Я хотів би докладно описати, ту палітру почуттів, що була зображена на їх переможених життям обличчях. Але я не знаю, що то за почуття. Я знаю лише про глінтвейн і різдвяну музику.

Сонце світило яскраво, але зовсім не зігрівало, так ніби свято, що мерехтить принадними вогнями, але зовсім не приносить радості.